ІСТОРІЯ ГЕММОТЕРАПІЇ
Подорож крізь історію та розвиток геммотерапії
Геммотерапія — це унікальний метод лікування за допомогою бруньок рослин, який має глибокі історичні корені. Цей метод, що використовує відновлювальну силу ембріональних тканин рослин, розвивався століттями завдяки зусиллям видатних людей, які бачили потенціал природи у найменших її проявах.
Піонерка: Гільдегарда Бінгенська
Перший крок у цій історії ми робимо в 11 столітті, знайомлячись із Гільдегардою Бінгенською, німецькою абатисою, цілителькою та візіонеркою.
Гільдегарда була надзвичайною жінкою, чиї знання значно випереджали її час. Вона не лише лікувала хворих, які приходили до неї з усіх куточків, але й залишила величезний внесок у науку своїх часів.
У своїй книзі «Про внутрішню сутність різних природних створінь» вона описала 230 видів лікарських рослин, їх властивості та застосування. Вона досліджувала не лише рослини, а й мінерали та тварин, створюючи рецепти для лікування багатьох хвороб.
Інша її праця, «Книга тонкощів божественних створінь», глибше розглядає зв'язок людини та природи. Гільдегарда бачила тіло як «судину Святого Духа» та радило лікувати хвороби бруньками восьми дерев: берези, чорної смородини, каштана, шипшини, ясена, тополі, дикої яблуні та липи.
Інновації Гете
Наступний важливий внесок зробив Йоганн Вольфганг фон Гете у 1790 році. У своїй праці «Метаморфози рослин» він запропонував революційну ідею про безперервний цикл перетворень рослини: від насіння до листка, квітки, плоду та знову до насіння.
Гете акцентував увагу на динамічному аспекті рослин і на важливості бруньок, що містять у собі всю життєву енергію рослини. Його робота стала основою для більш цілісного підходу до вивчення рослин.
Народження сучасної геммотерапії
Сучасна геммотерапія з'явилася після Другої світової війни завдяки доктору Полю Анрі, бельгійському гомеопату. Він почав досліджувати властивості гліцеринових мацератів, виготовлених із бруньок, молодих пагонів і коренів.
У 1959 році він назвав цей метод «фітоембріотерапією» — терапією, що базується на використанні ембріональних тканин рослин. Поль Анрі проводив революційні дослідження, аналізуючи аналізи крові пацієнтів, які приймали препарати з бруньок. Він зафіксував фізіологічні покращення роботи органів залежно від використаних екстрактів.
Його колега, доктор Жанін Мількерс, відзначала, що, хоча підхід Анрі базувався на біології, він також мав глибокий інтуїтивний зв'язок із природою.
Розвиток клінічної геммотерапії
Термін «геммотерапія» був введений доктором Максом Тето, французьким гомеопатом, який розвинув клінічний аспект цього методу. Разом зі своїми колегами він написав кілька ключових текстів, зокрема «Клінічні новини геммотерапії» та «Омолодження наших тканин» — практичні посібники для сімейного використання геммотерапії.
Біолог Жан-Клод Ленюїс, близький друг Поля Анрі, удосконалив методику, що дозволяла підбирати рослинні екстракти відповідно до білкових профілів пацієнтів.
Геммотерапія сьогодні
Сьогодні геммотерапія широко поширена в Європі. Румунія та Франція є лідерами у виробництві геммоекстрактів. У цих країнах продукти доступні навіть у звичайних аптеках.
В Україні геммотерапія лише робить свої перші кроки. Як одна з перших практиків у цій галузі, я відчуваю велику відповідальність за те, щоб донести цей метод до якомога більшої кількості людей. Я вже допомогла понад сотні людей і щодня переконуюся в ефективності цієї методики.
Запрошення до відкриття
Природа подарувала нам неймовірну силу в бруньках рослин. Геммотерапія не лише зцілює, але й допомагає відновити баланс і енергію.
Якщо ви хочете дізнатися більше, приєднуйтеся до моєї Геммо Школи, де ми вивчаємо геммотерапію разом. 🌿